Новини

Портрети Ердогана висять на стінах захоплених шкіл руху Ґюлена в Пакистані

На теперішній час ердоганівська пропаганда стала звичним явищем в турецьких ліцеях в Пакистані. Після того, як вони були захоплені ердоганівським режимом, ці школи підпали під ганебні зміни. Турецький фонд Maarif помістив на стіни 28-ми будівель пакистано-турецьких ліцеїв портрети Реджепа Тайїпа Ердогана. Школа на світлині – це жіночий ліцей в Карачі (PakTürk Maarif International School and Colleges Gulshan-e-Iqbal Girl’s Campus), а людина – директор ліцею Хільмі Йилмаз. Так само й у інших 27-ми ліцеях існують відповідні куточки.

Вперше політика так само нагло проникла в ліцеї, засновані 25 років тому людьми, які симпатизували руху Ґюлена, в яких розміщувались лише портрети Ататюрка й Мухаммеда Алі Джинни як батьків-засновників Туреччини й Пакистану. Розміщення в школі портретів президента, афілійованого з партією, є політичною пропагандою. Це також є політизацією 25-річної аполітичної позиції мережі приватних шкіл у Пакистані. Тим паче, повідомляється, що нинішнє керівництво шкіл не лише розмістило портрети турецького президента, а й веде проердоганівську агітацію. Ця світлина дуже символічна з погляду  на те,чому Ердоган так пристрасно бажав захопити школи руху Ґюлена як у Пакистані, так і в інших країнах.

Повідомляється, що більшість турецького персоналу пакистано-турецьких ліцеїв були нещодавно вивезені спеціальним рейсом в Туреччину через побоювання, пов’язані з коронавірусною пандемією. Ліцеї зупинили навчання на невизначений час.

Колись ці школи були приводом для гордості як турецького народу, так і  держави. Побачене в цих ліцеях вражало навіть тих людей, які були цинічно налаштовані до руху. Вони підкреслювали своє здивування такими фразами, як «У школі розміщені портрети Ататюрка», «Ліцеїсти виконують державний гімн Туреччини», «Навчання відбувається за сучасною шкільною програмою». Наприклад, у лютому 2013 року спікер турецького парламенту Джеміль Чічек разом з депутатом від НРП Нур Сертером і депутатом від ПНД Тугрулом Тюркешем у рамках офіційного візиту в Пакистан відвідали щорічну міжшкільну олімпіаду з математики серед пакистано-турецьких ліцеїв. Вони зазначили, що навчальний заклад є прекрасним і сучасним та особливо відмітили, що дуже задоволені тим, що у шкільному фойє розміщений портрет Ататюрка, батька-засновника Турецької Республіки.

Про модерністську позицію ліцеїв розповідала у 2008 році навіть газета The New York Times, й відома кореспондентка видання Сабріна Тавернайз відвідала лицеї й провела інтерв’ю з працівниками та батьками учнів. Стаття «Турецькі школи пропонують Пакистану більш м’який погляд на іслам», була опублікована 4 травня 2008 року й розповідала про запропоновану пакистано-турецькими ліцеями панацею проти радикалізму в Пакистані. Окрема увага в статті була приділена місту Карачі, в якому було зроблене вищенаведене фото. «В Карачі, яке розвивається, яке бореться з радикалізмом, був убитий американський журналіст Деніел Перл. У цьому місті, в медресе Бінорі, в якому, як говорять, переховувався Усама бен Ладен – ці два підходи конкурують щоденно», – йшлося в газетному матеріалі. Журналістка розповідала, що більш м’яке розуміння ісламу, яке уособлює рух Ґюлена, було в постійних розбіжностях з радикалізмом. Месута Качмаза, з яким у рамках написання газетної статті було проведене велике інтерв’ю, за кілька років викрала Національна розвідувальна організація (НРО) Туреччини й вивезла разом із сім’єю до Туреччини спеціальним рейсом в рамках полювання на відьом. До пана Качмаза застосували тортури, звинуватили його в тероризмі.

За участі фонду Maarif, ПСР, яка давно вже співпрацює з радикальними ісламістами в Пакистані, у цьому протистоянні чаша терезів перехилилась на користь радикалів.

Пакистанська преса настійливо наголошувала на небезпеці цього ще до передачі шкіл. Колумніст англомовної щоденної газети Daily Times відмічав, що Ердоган завзято проводив свій політичний порядок денний в Пакистані, й крана насамкінець підкорилась.

Більше того, як виявилось, фонд Maarif не мав персоналу, був некомпетентний для ведення будь-якої освітньої діяльності в Пакистані. Більшість співробітників взагалі не знало англійської мови. На фоні того, що пакистанська преса викривала подібну похмуру картину, сумно було спостерігати, як ПСР здійснювало постійний тиск на владу Пакистану заради того, аби вона впустила фонд Maarif у країну. У своїй статті «Is Maarif capable of delivering quality education?» колумніст Daily Times пояснював, що турецький персонал формувався виключно на підставі політичних міркувань і що ці працівники не мали управлінських і мовних навичок. Стаття також робила акцент на тісній співпраці між ПСР і «Братами-мусульманами» (заборонена в РФ – прим. пер.), а також про те, що подібні політичні та ідеологічні кроки відкинуть назад освіту в країні як мінімум на 20 років. У іншому своєму матеріалі Daily Times озвучувало занепокоєння батьків учнів про те, що фонд Maarif може використовувати пакистанську у молодь для того, щоб підтримувати мету «Братів-мусульман».

Режим ПСР заснував фонд Maarif у червні 2016 року для того, щоб на світовому рівні захопити контроль над школами, які симпатизують руху Ґюлена.

У своєму зверненні до голови фонду Maarif професору Біролу Акгюну та членів ради попечителів фонду, президент Ердоган наголосив на тому, що його метою є нанести могутній удар по руху Ґюлена, і проголосив: «Якщо вони присутні в 170-ти країнах, то ви будете присутні в 193-х країнах-членах ООН по всьому світу. Приділіть першочергову увагу тим країнам, де FETÖ є широко відомою й впливовою. Не дозволяйте називати школи FETÖ «турецькими школами»». На стартовий бюджет фонд отримав 1 млн. турецьких лір від міністерства освіти Туреччини.
Перший пакистано-турецький ліцей було відкрито в Ісламабаді 1995 року, після чого аналогічні освітні заклади були відкриті в Лахорі, Равалпінді, Мултані, Карачі, Хайдерабаді, Хайрпурі, Джамшоро й Кветте. Ліцеїсти завоювали 260 медалей на освітніх і наукових олімпіадах у 97 країнах. До насильницької передачі ліцеїв фонду Maarif у цих освітніх закладах навчались 11 тисяч школярів.

Внаслідок безперестанного тиску Ердогана на уряд Пакистану весь турецький персонал пакистано-турецьких ліцеїв отримав припис покинути країну в листопаді 2016 року. Дію цього рішення, яке було прийняте напередодні офіційного візиту Ердогана в Пакистан, було потім призупинено конституційними судами по всій країні. Але навіть з цими судовими постановами й перебуваючи під захистом ООН, усі вчителі були змушені покинути країну упродовж двох років. Одночасно деякі з турецьких вчителів були видані НРО.

Ахмет Донмез

www.ahmetdonmez.net (переклад наводиться із скороченнями)

Related Posts