Інтерв'ю

Інтерв’ю Фетхулаха Ґюлена виданню VEJA International

— Чи були Ви або Ваші послідовники залучені до липневої спроби перевороту в Туреччині?

— У той час, коли путч ще тривав, я засудив її найрішучішим чином. Я вважаю, що участь у такій діяльності, яка призводить до вбивства співгромадян, є зрадою щодо єдності країни. Підозрювані винуватці цієї жахливої події мають бути віддані під суд. Але замість того, щоб переслідувати окремих офіцерів армії, відповідальних за вбивства людей, Ердоган зайнявся переслідуванням цілого суспільного руху, саджаючи до в’язниць журналістів, викладачів вишів, державних службовців, закриваючи лікарні та школи.

— Чому Ердоган саме Вас вважає головним організатором цього військового перевороту?

— Це не перший раз, коли він звинувачує мене. Під час протестів у парку Гезі в червні 2013 року він звинуватив «міжнародне процентне лобі» разом з американським послом, і розколов суспільство для консолідації власного електорату. Він також залякав тих власників ЗМІ, які не були підвладні йому. Після того, як у грудні 2013 року були оприлюднені результати антикорупційних розслідувань, він звинуватив мене й моїх послідовників, а потім встановив політичний контроль над судовою системою. Цього разу він використовує спробу перевороту, щоб встановити свій контроль над збройними силами. Для виправдання власного контролю над ЗМІ, судовою системою і збройними силами йому потрібен ворог, козел-відбувайло. Саме тому він переслідує мене і людей, котрі симпатизують мені. Половина населення Туреччини не голосувала за його партію. Як і в суспільстві у цілому, в судовій системі, державному апараті і збройних силах є значна кількість людей, які виступають проти його авторитарного правління. Але він зосередився на русі «ХІЗМЕТ» з прагматичних чи навіть макіавеллістських міркувань. Такий самий метод у минулому використовувався фашистськими лідерами для виправдання захоплення влади.

— Чи побоюєтеся Вашої екстрадиції до Туреччини?

Наскільки можна судити сьогодні, уряд США поки не має наміру задовольнити запит про екстрадицію. З другого боку, турецька адміністрація справді наполягає на цьому. Вони навіть придумали акронім, який бездоказово звинувачує цілий рух у тероризмі («Терористична організація Фетхулах Ґюлена — FETÖ»). Схоже, що звинувачуючи наш рух, вони намагаються відвернути увагу від того, чим вони займаються. Дві або три турецьких делегації приїжджали в США. Вони стверджують, що послали багато документів. Але люди, які бачили ці документи, заявили, що вони не мають смислу. Вони лише заплутують справу, в них немає логіки. Я не думаю, що Сполучені Штати приймуть вимогу, не основану на реальних фактах або юридично прийнятних доказах. Є відповідні публічні заяви американських чиновників з цього приводу. Я також отримую інформацію від своїх адвокатів. Вони взаємодіють з Міністерством юстиції, вони направили запит на ознайомлення з передбачуваними доказами, наданими турецьким урядом. Я отримую інформацію від багатьох джерел. Жодне з них не достатнє сам по собі, але з’єднавши всі воєдино, я маю можливість лицезріти ситуацію в цілому.

— Чи може суперечка навколо Вашої видачі вилитися в дипломатичну і геополітичну проблему для США?

— Я вважаю, що насправді турецький уряд блефує. Я маю сумнів, що вони дійдуть до того, щоб справді закрити авіабазу Інжирлик або будь-яку іншу авіабазу, просто тому, що США не хочуть видати одну людину.

— Ви вірите в те, що Ердоган міг сам організувати цей переворот?

— Так само, як це було неправильним з боку пана Ердогана бездоказово звинувачувати мене в організації путчу, так і з мого боку неправильним буде бездоказово звинувачувати його. Я не знаю, хто спланував путч і спробував його здійснити. Тільки за допомогою правильно проведеного розслідування, при якому люди не бояться тортур, і справедливого суду можна виявити справжніх організаторів путчу і осіб, які взяли в ньому добровільну участь. Але ясно одне: післяпутчеві дії Ердогана націлені на розширення його повноважень, вичищення державного апарату від будь-яких неблагонадійних елементів і на залякування груп громадянського суспільства. Дії уряду є не що інше, як колективне покарання індивідів за приналежність до певної громадянської групи. Навіть якщо пан Ердоган і не організував цього перевороту, він, проте, повною мірою використовує ситуацію для того, щоб зосередити ще більше влади у своїх руках і провести реорганізацію збройних сил — останнього інституту, який він досі повністю не контролював.

Іслам — це релігія, а не політична ідеологія. Іслам не визначає форми правління, але пропонує керівні принципи для будь-якої системи державного управління. Це такі принципи, як захист життя, релігії, розумового і фізичного здоров’я, сім’ї, власності та основних свобод

— Чому Ви підтримали Ердогана у 2003 році, але не стали підтримувати його десять років тому?

— Наша підтримка у формі голосів на виборах і публікацій у ЗМІ була наслідком передвиборних обіцянок провести в Туреччині демократичні реформи і вступити в Європейський союз. Партія пана Ердогана пообіцяла припинити урядову практику профілювання людей через їхні політичні погляди, дала слово поважати свободу віросповідання і приборкати домінування збройних сил у внутрішній політиці. Всі ці обіцянки були в партійній програмі й вони багаторазово озвучувалися лідерами партії. Протягом першого терміну перебування при владі вони справді здійснювали такі реформи, за що їх хвалили політичні лідери Європейського союзу. Але, на жаль, вони не продовжили цей шлях.

— ПСР — релігійна партія. Чи справді політичні амбіції — вроджена особливість ісламу?

— Якщо держава дає своїм громадянам право вільно сповідувати свою релігію, то мусульманам немає потреби шукати іншої форми правління. Коли політика і релігія змішані, терплять обидві сторони, але релігія терпить більшою мірою. Я думаю, помилка груп, які прагнуть до політичної влади від імені ісламу, полягає в тому, що вони розглядають іслам як різновид політичної ідеології. Я категорично не згоден з цим поглядом. Іслам — це релігія, а не політична ідеологія. Іслам не визначає форми правління, але пропонує керівні принципи для будь-якої системи державного управління. Це такі принципи, як захист життя, релігії, розумового і фізичного здоров’я, сім’ї, власності та основних свобод.

— Оскільки ці принципи загрожені в Туреччині, чи може рух «ХІЗМЕТ» спробувати взяти владу у свої руки?

— Учасники руху «ХІЗМЕТ» ніколи не прагнули отримати політичну владу і, в кінцевому підсумку, управляти країною. Саме тому вони так і не створили власної політичної партії й не вели перемовин з політичними партіями з приводу міністерських портфелів або депутатських мандатів. Фінансові пожертви й людські ресурси руху «ХІЗМЕТ» концентрувалися навколо навчальних закладів, інтелектуальних і професійних організацій. Наставник пана Ердогана кілька десятиліть тому особисто мені запропонував місце в парламенті. Але я відхилив цю пропозицію, оскільки як проповідник я не маю права заперечувати кого-небудь зі своєї аудиторії. Рух «ХІЗМЕТ» відкрито для всіх, і його учасники приймають свої власні політичні рішення.

— Члени ІДІЛ намагаються жити як стародавні мусульмани. Чи правильно вони чинять, копіюючи життя Мухаммеда?

— Життя Пророка Мухаммеда (мир йому) є прикладом для кожного мусульманина. Але вкрай важливо зрозуміти дух його життя. Вибірковий підхід до його висловлювань, висмикування його дій і слів з контексту не дають правильного уявлення про його життя. Мусульманин має вивчити все його життя, враховувати конкретні обставини, а також ті випадки, коли приклади з його життя стосуються суспільства в цілому. Без щирого прагнення зрозуміти його життя холічно неможливо винести з нього правильні уроки. Деякі його дії є еталоном для мусульманського співтовариства незалежно від часу. Його практики поклоніння Богові є головним прикладом щодо цього. Деякі його дії обмежувалися певним періодом часу і обставинами. Іноді ж він просто терпів якісь речі, їх водночас не схвалюючи і їм не потураючи. Справді, не можна не помітити, що він вживав заходів для поступового усунення рабства або дискримінації щодо жінок. Ранні мусульмани брали участь у збройних конфліктах, але згідно з богословами, котрим я довіряю, всі вони мали оборонний характер.

Вас звинувачували в антисемітизмі. Ви змінили свої погляди?

— У минулому, почасти через вплив культурного середовища, яке оточувало мене, я робив узагальнені заяви про євреїв, християн і країни Заходу. Але, на початку 1990-х рр. у Туреччині, а надто після переїзду до Сполучених Штатів у 1999 р. мені випала нагода спостерігати і взаємодіяти з представниками цих релігій і культур, і мої погляди змінилися. Я тепер краще розумію, що пророцькі й коранічні застереження щодо певних груп стосуються не цих груп як таких, а певних якостей, характерних для цих груп в якомусь історичному контексті. Якщо інші групи, зокрема мусульмани, почнуть демонструвати ті ж самі якості, то ця ж критика й застереження стосуватимуться і їх. Слушне і зворотне, якщо певні переваги є причиною похвали на адресу якоїсь групи, то й інші групи, будь то мусульманські або немусульманські, можуть бути рецепієнтами цієї ж похвали в тому разі, якщо вони демонструють ті ж самічесноти.

— Ви можете пояснити це докладніше?

— Мені 77 років, і я багато чого побачив. Я бачив мусульман, зокрема людей, яких я знаю особисто, постраждалих від рук людей, котрі називають себе мусульманами. Я бачив єврейських інтелектуалів і рабинів, які виступають за права мусульман і захищають їх від дискримінації. Я бачив, що в межах кожної групи є доброчинні люди, але є й ті, хто розділяє групову ідентичність, але не відповідає її ідеалам. Я критикував певні дії Ізраїлю в минулому, але з ісламського погляду поширювати цю критику на всіх євреїв неправильно. Неґативне ставлення до людини через її конфесійну або етнічну приналежність неприпустимо з погляду ісламу.

veja.abril.com.br

Related Posts