Інтерв'ю

Наклеп в анґажованій доповіді

Темою обговорення в ЗМІ стала низка текстів, які підносяться як «доповідь», підготовлена органами державної безпеки.

Насамперед, навіть якщо ці тексти було подано в прокуратуру або до суду, вони не містять жодної інформації про те, ким вони були підготовлені й на чому конкретно ґрунтуються висунуті в них звинувачення. Текст «доповіді» переважно складається з абстрактних виразів і є виразом особистої думки і переконань його автора (чи авторів).

Як відомо, для визнання чого-небудь як доказу під час кримінального процесу, обов’язковими умовами є встановлення джерела й методу його набуття. Через це тексти, написані без відповідного методологічного обґрунтування й невідомим чином отримані від анонімного джерела, не можуть розглядатися як доказ з погляду правових норм.

Усі ці «інформаційні записки» або «доповіді», що потрапляють у досьє під час офіційного листування, не можуть бути використані як доказ у кримінальних справах, оскільки їхній зміст не ґрунтується на конкретних фактах, невідомими є їхні автори та методологія їхньої підготовки, вони містять абстрактну інформацію і формально не є документами.

Разом з тим, навіть автори цієї «інформаційної записки» або «доповіді», зазначаючи, що в базах даних органів державної безпеки немає відомостей про участь руху «ХІЗМЕТ» у насильницькій діяльності, змушені були сформулювати визначення протизаконної організації, в якому було вказано її ненасильницький характер.

Знову ж таки, в розглянутій «доповіді» вказується, що лише суд може встановити, чи є якесь формування протизаконною організацією чи ні, і, відтак, визнається юридична нікчемність цього опусу.

У «Доповіді», відштовхуючись лише від письмових або усно висловлених поглядів шановного Фетхулаха Ґюлена, а також написаних ним книг і окремих свідків, робиться висновок про наявність у нього якоїсь «прихованої мети». Тим часом, для визначення авторської мети на підставі його творів і висловлювань важливо проаналізувати всю сукупність написаного і сказаного ним. Тоді як у «Доповіді» наводиться невміло висмикнутий з контексту творів Ф. Ґюлена бриколаж окремих пропозицій, здатний призвести до спотворення закладеного в них автором смислу. Далі, з огляду на неґативні стереотипи щодо шановного Фетхулаха Ґюлена, робляться висновки щодо наявної в нього «прихованої мети». Не можна не визнати, що використовуючи цей підхід, склад злочину можна знайти навіть у текстах законів.

І це при тому, що в жодній з цитат, узятих із творів шановного Ґюлена, не міститься й слова, що закликає або підбурює до насильства.

Що стосується показань свідків, то вони не містять будь-якої конкретної інформації й фактів і являють собою думки, переконання й оціночні судження людей, що висловили їх. Сам факт того, що один зі свідків відомий своїм наклепом на адресу однієї поважної пані, наочно свідчить наскільки сповнені безпідставних вигадок ці «показання».

При демократичному режимі свобода асоціацій є правилом, а обмеження цієї свободи — винятком

Наведені в «доповіді» цитати не виходять за рамки конституційних прав на свободу думки, совісті і віросповідання. Їхній зміст має релігійний, соціальний, історичний і культурний характер, і в них немає закликів або підбурювання до насильницьких дій. Ф. Ґюлен — це людина, котра здобувала визнання й заслужив повагу багатьох людей завдяки своїм творам, повчанням і висловлюванням на громадські, історичні, культурні та релігійні теми. Через це окремі співвітчизники, котрі особливо цінують його думки і настанови, пов’язані з поширенням освіти, заснували безліч навчальних закладів як усередині країни, так і за її межами. Ці заклади ведуть виховну та освітню діяльність під контролем Міністерства освіти. Цілком очевидно, що шановний Ґюлен не має стосунку ні до управління цими навчальними закладами, ні до їхньої матеріально-технічної бази, ані до складання навчальних програм. Немає потреби нагадувати про те, що навчальні заклади, розташовані в зарубіжних країнах, працюють відповідно до національних законодавств цих країн. При демократичному режимі свобода асоціацій є правилом, а обмеження цієї свободи — винятком. Право на свободу асоціацій, прописане у 2 статті Конституції, є гарантом свободи людини на саморозвиток і творчість, на колективне вираження думок, на плюралізм, на політичну, економічну, релігійну, культурну і спортивну участь. Тому критика демократичного режиму й формування об’єднання на основі такої критики не є злочинами, оскільки з погляду демократичного режиму такі дії не кваліфікуються як небезпечні діяння. З цієї причини, неприйнятним є виставлення окремих, повністю леґальних об’єднань як протизаконних організацій.

Закон про боротьбу з терором спрямований на боротьбу не з думками, а з терористичною діяльністю. Він не визнає як злочин ні погляди, що не припускають звернення до насильницьких методів, ані свободу об’єднання навколо певної ідеї. Через це, з погляду права неприйнятним є звинувачення, в основу якого покладено якийсь текст, який не є нормативно-правовим актом і не містить посилань на норми законодавства.

Поза всяким сумнівом, будь-яка людина, що володіє совістю і почуттям справедливості, прочитавши розглянуту «доповідь», буде змушена погодитися з нами. Бо, як усім відомо, правда завжди одна.

Нурулла Албайрак, адвокат,
представник Фетхулаха Ґюлена

Related Posts